Прогулянки по Лук'янівській і Олегівській: київська мечеть і котяче військо
21 листопада 2015 року, 7:29 Переглядів: 
Вулиця Олегівська. Фото: Анатолій Бойко
Святиня - мечеть для київських мусульман
Куточок для мусульман в Києві потрібно шукати на вулиці Лук'янівській, 46: там затишно розмістилася перша в столиці хабашітская мечеть Ар¬-Рахма, або Милосердя. Поруч з ісламської святинею знаходиться мінарет (вежа, з якої закликають віруючих на молитву) і медресе (середня школа), де і отримують знання столичні мусульмани. Вона відкрита для всіх бажаючих. Чоловіки заходять в мечеть через центральний вхід, а для жінок спеціально обладнаний вхід збоку. Моляться вони теж в різних приміщеннях: чоловіки на першому поверсі, жінки - на другому.
Перед тим як зайти в мечеть, неодмінно потрібно зняти взуття. Для жінок в нескромно одязі (міні-спідницях або брюках) спеціально видають довгі сукні. Поряд з мечеттю будується університет для мусульман.
Містичне місце з привидом і воронами
Неподалік від мечеті знаходиться містичне місце, близько двох покинутих об'єктів (на вул. Лук'янівській, 29-а): перший - недобудована церква, огороджена високим парканом, а другий - порожній висотний житловий будинок. Місцеві жителі запевняють, що на території мешкає Лук'янівське привид, яке іноді з'являється. Там же спостерігають появу безлічі ворон, особливо перед великими церковними святами. Жителі розповідають, що привид - це дух одного з воїнів, який загинув під час війни і похований на Старообрядніцком кладовищі, що знаходиться неподалік. Втім, сама місцевість трохи насторожує - вулиця напівпорожня, на ній є кілька зруйнованих будинків і круті обриви.
До речі, сама вулиця виникла ще в 30-ті роки XIX століття. Деякі краєзнавці запевняють, що її назва походить від імені старости швейного цеху Лук'яна Олександровича, який тут оселився. Інші ж вважають, що вулиця існувала набагато раніше. Також відомо, що в першій половині 1980-х років майже всю стару забудову знесли, а частину вулиці зовсім істотно перепланували, ліквідувавши ряд старих невеликих прилеглих провулків.
Будинок з совою і тавровані цеглини
До Лук'янівській примикає невелика вулиця Олегівська, відома ще з XVIII століття під назвою Похоронна. Її так іменували, оскільки вона вела до одного з перших кладовищ в місті - Щекавицька. Нинішню назву вулиці з'явилося в 1869 році завдяки київському князю Олегу: за легендою, його могила знаходиться саме на горі Щекавиця. Але сучасною пам'яткою вулиці можна по праву вважати невеликий особняк під №43-а, в якому зараз розмістилося одне з київських архітектурних бюро. Особливу увагу варто звернути на високий жовтий паркан, побудований з типових київських цегли минулих століть: на їх боках досі збереглися старовинні клейма - прізвища власників заводів, які їх випускали. Також на паркані можна розглянути зображення грифона і незвичайну сову, яка нібито спостерігає за перехожими.
"Запорожці" і царство котів-жебраків
Пройшовши трохи вглиб вулиці Лук'янівській, біля житлового будинку №44 можна відшукати ретроугол, що нагадує радянську епоху: мешканці будинку облагородили свій внутрішній дворик порожніми машінамі- "запорожцями", саморобними лавками і гойдалками. В автомобілях розмістили вазони з живими квітами і безліч старовинних речей: світильники, журнали, книги ...
А прямо біля обриву місцеві жителі обладнали льоху: стоячи на них, можна помилуватися мальовничими краєвидами столиці. Є в цьому дворі ще одна особливість: там проживає кілька десятків дорослих котів, які можуть навіть збити з ніг незнайомців, випрошуючи їжу! Їх називають охоронцями кварталу.
Крім того, в цьому дворі мешканці першого поверху висадили невеликий сад, який починається прямо від вікон будинку. Але вхід в сад закритий, а територія огороджена парканом із сітки.
Некрополь Подолу і радіовежа
Один зі старих розвалюються будинків, який місцеві жителі намагаються обходити стороною, знаходиться на вул. Олегівській, 37. Цей дореволюційний багатоквартирний будинок зараз пустує, і не виключено, що найближчим часом його знесуть. У дворі утворилася звалище. А поруч з будинком знаходиться своєрідний некрополь - Щекавицьке кладовищі, яке було засноване ще в 1772 році і багато років служило для поховання жителів Подолу. На старовинному кладовищі поховані видатні особистості Києва: композитор, автор церковної музики Артемій Ведель, а також перший київський архітектор Андрій Меленський. Поруч із цвинтарем побудована церква Всіх Святих.
На початку ХХ століття керівництво міста вирішило кладовищі закрити, після чого воно стало поступово руйнуватися. Згодом на території з'явився військовий об'єкт, а церква і зовсім була знесена. Зараз цвинтар збереглося лише частково, а над місцем "Подільського некрополя" встановлена величезна радіовежа, що стала символом Подолу.
Фото: Анатолій Бойко
Читайте найважливіші та найцікавіші новини в нашому Telegram
церква , хата , книги , вулиця , вулиці , жителі , кладовище , сад , мечеть , привид , прогулянка по Києву
Ви зараз переглядаєте новина "Прогулянки по Лук'янівській і Олегівській: київська мечеть і котяче військо". інші Куди піти дивіться в блоці "Останні новини"
АВТОР:
Кириченко Леся
Якщо ви знайшли помилку в тексті, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl + Enter
Орфографічна помилка в тексті:
Послати повідомлення про помилку автора?
Виділіть некоректний текст мишкою
Спасибі! Повідомлення відправлено.
