Чи стане Україна винної країною
Україна давно вважається перспективною країною для розвитку виноробства. Кліматичні умови південних областей країни дозволяють вирощувати кращі сорти винограду. Однак анексія Криму перевела ці перспективи в розряд оптимістичній теорії.
У включеному Криму знаходилося трохи менше 50% виноградників і потужностей з виробництва вина. Зокрема, площа кримських виноградників в 2013 році становила 75 тис. Га. Уже в 2016 році площі скоротилися до 45,1 тис. Га.
Другим ударом для галузі стала втрата Росії як основного ринку збуту для решти на материку компаній. Це і загальне погіршення доходів населення призвело до різкого скорочення виробництва і погіршення позицій українських виробників.
Так, в 2017 рік Україна зробила на 40% менше тихих та ігристих вин, ніж в 2013.
Динаміка виробництва вин в Україні в 2013-2017 роках в натуральному вираженні, млн. Дал
При цьому якщо ринок тихих вин після обвалу в 2014 році поступово зростав, то сегмент ігристих вин можна назвати волатильним. У 2017 році виробництво тихих вин в Україні зросла на майже 1,5% в порівнянні з 2016 роком. Виробництво ігристих вин скоротилося на 24%. Основна причина - купувати шампанське стали набагато рідше, навіть в період свят.
особливості виробництва
На сьогоднішній день великі українські виробники найактивніше працюють в трьох сегментах:
Перший - переробка винограду на виноматеріал і подальший його експорт в сусідні країни (в основному - Росію і Грузію).
Другий - розлив імпортного вина по пляшках для подальшої реалізації в Україні. За такою схемою в Україні потрапляє недороге вино, вироблене в Чилі та Молдові, після чого в роздрібних мережах реалізується за конкурентними цінами як, власне, молдавське і чилійське.
Третій сегмент орієнтований на місцевий ринок. Він включає в себе виробництво переважно недорогих вин з дешевих виноматеріалів різної якості обробки.
Крім цього, є ще виробництво так званих елітних вин. Їх частка в загальному обсязі українського виробництва незначна - менше ніж пів відсотка.
На мою думку, причин декілька. По-перше, не всім українцям по кишені такі вина, а ті, хто може собі їх дозволити, скоріше віддадуть перевагу дорогий імпорт, ніж українське виробництво. По-друге, одним з основних каналів збуту елітних вин є експорт. Україна ж поки залишається країною з невисоким винним статусом, що не дозволяє їй бути повноправним гравцем на ринку.
Розвитку місцевого винного ринку сприяв ще один фактор. Йдеться про сегмент, що знаходиться між мас-магазинів і елітними напоями. В ідеалі, та й в виноробних країнах (Італія, Іспанія, Франція, Німеччина), цей сегмент закривають невеликі (до 10 тис. Декалітрів на рік) винороби.
В Україні їх довгий час тиснули надмірно високими податками і зборами.
Основні перешкоди було два. Перше - сама складність отримання ліцензії - близько 140 дозвільних документів, що за складністю запуску виробництва приравнивало невеликих виноробів до великих лікеро-горілчаним заводам. Друге - ліцензії на оптову торгівлю. Для великих гравців півмільйона в рік - не проблема, а у випадку з невеликими компаніями вона збільшує вартість пляшки на 70-100 гривень, що фактично вбиває конкуренцію.
Тому в Україні на законодавчому рівні спочатку звільнили невеликих гравців від покупки дорогих ліцензій, а зовсім недавно створили окрему нішу для виробників терруарних вин (Вина, в букеті яких явно різняться риси, виняткові для вин території, на якій вони росли - терруара). Головною умовою, проте, залишається наявність повного циклу виробництва вина без додавання спиртів.
Чого очікувати?
Я бачу три тренда, які сьогодні можуть змінити український ринок вина.
Перше - посилення якісної конкуренції. Якісні імпортні вина на сьогодні доступні в широкому асортименті в помірному ціновому діапазоні - в межах 100-150 гривень за пляшку можна знайти вина, що мають високу оцінку серед споживачів на профільних ресурсах. Так, українські вина значно дешевше. Непогане українське вино можна купити за 70-90 гривень, але в більшості випадків воно програє винам з Франції, Італії і навіть Чилі. Імпортери активно заповнюють полиці супермаркетів, і все більше українських споживачів воліють покуштувати саме імпортний продукт. За співвідношенням ціна / якість імпортні вина істотно випереджають українські.
В таких умовах українські виробники будуть розділяти стратегії розвитку на два сегменти: або максимальне здешевлення продукту, або поліпшення якості. І якщо з першим все зрозуміло, то для реалізації другої стратегії необхідно покращувати якість не тільки переробки виноматеріалу, для чого потрібно обладнання, але і сортовий склад винограду, а для цього вже потрібен час. Так, для кого-то така конкуренція буде означати втрату репутації виробника якісного і смачного вина, а для кого-то вона кине великий і цікавий виклик.
Споживачі вин в ціновому сегменті вище середнього (150-200 грн за пляшку) вже зовсім скоро зможуть випробувати на собі радість від поліпшення інвестиційного клімату для невеликих виноробів. Однак і їм доведеться почекати, оскільки за таких умов більшість знаменитих виноробів майбутнього тільки почали вирощувати виноград для випуску своєї продукції. Для цього їм може знадобитися від 3 до 5 років. Однак після двадцяти п'яти років постійного зниження ринку очікування буде прийнятним. Тобто другий тренд - розвиток невеликих виробників вина.
І нарешті, розглянемо тенденції по збільшенню імпорту.
На сьогодні можна говорити про дві складові. Перше - ми очікуємо зниження поставок виноматеріалу з Грузії, Молдови та Чилі, який розливається в Україні. Споживачі, а головне - цінителі, будуть прагнути бути якомога ближче до виноробу, а тому більше уваги слід приділяти оригінальним пляшках з-за кордону.
Друга складова, наслідок світової тренда - деякі називають це загрозою для традиційного укладу винного ринку - розвиток виробництва вина в Китаї.
Піднебесна сьогодні активно йде до того, щоб стати лідером на світовому ринку вина. Кількість земель під вирощування винограду в Китаї зростає щорічно на 7-10%, а експорт за останні 10 років зріс у два рази, і в минулому році склав близько 1 млрд літрів. З огляду на експансію китайської продукції в усіх галузях, не мине й кількох років, як їх вино з'явиться на полицях українських супермаркетів.
Якою б не була світова кон'юнктура на ринку вина, в Україні все буде залежати від достатку споживачів, а оскільки в найближчі роки ми очікуємо активного зростання економіки країни, благородні напої будуть супроводжувати нас протягом найближчих п'яти років.
Чого очікувати?