«На білоруській митниці нам сказали: давайте ключі і техпаспорт, інакше викличемо патруль і відберемо їх у вас силою»

1. «Автомобіль залишиться на штрафмайданчику, а ви протягом трьох годин повинні покинути територію Білорусії»...
2. Чиновник з Центру допомоги громадянам України за кордоном відмовився дзвонити нашому консулу в Мінську

Митники сусідньої країни вилучили машину у поверталися з Прибалтики українських туристів, пояснивши це тим, що в їх декларації немає штампика, який днем ​​раніше ... самі ж «забули» поставити. Як вдалося з'ясувати, таких випадків зараз десятки

Під час травневих свят знову розбушувався ісландський вулкан, аеропортів виявилися під загрозою закриття, і багато хто з тих, хто вже налаштувався провести пару вихідних днів за кордоном, вирішили не ризикувати і їхати в подорож на автомобілі. Ось і батько з сином Станіслав і Іван Ошарова разом з дівчиною Івана вирушили на своєму «Ніссані» в Ригу. Хотіли відвідати родичів, а заодно поїздити по Прибалтиці. Хто б міг подумати, що подорож закінчиться сумно - сім'я залишиться без улюбленого і аж ніяк не дешевого автомобіля.

«Автомобіль залишиться на штрафмайданчику, а ви протягом трьох годин повинні покинути територію Білорусії»

- Ми виїхали з Києва 1 травня, - розповідає Іван Ошаров. - Кордон пройшли спокійно, перетнули Білорусію. Приїхали в Латвію, погостювали в Ризі, побували в Естонії і Литві, де помилувалися замками. Вирушили в дорогу назад. Приїхали на білоруський кордон - на контрольно-пропускному пункті божевільна чергу. Машин сто чи сто п'ятдесят. Що робити? У моєї дівчини через чотири години закінчується шенгенська віза! Ми по карті знайшли найближчий контрольно-пропускний пункт - Котловка - і швиденько поїхали туди.

На щастя, машин там було набагато менше, так що литовську митницю пройшли дуже швидко. На білоруському КПП виявилося кілька черг. Один із співробітників махнув нам рукою, щоб ми ставали в «зелений коридор» (де зазвичай перевіряють документи у тих, кому нічого декларувати. - Авт.).

Ми заповнили декларацію і почали бігати від віконця до віконця - в одне віддали техпаспорт на машину, в інше - закордонні паспорти, в третьому - заплатили транспортний збір 4 євро за проїзд по дорогах Білорусії. Митник попросив відкрити багажник, переконався, що все в порядку, віддав нам стос документів - паспорта, страховку, квитанцію і дозволив в'їхати.

Переночували ми в Мінську, а на наступний день приїхали до Нової Гути на український кордон. І ось тут-то почалося найцікавіше. Нам вже поставили в паспорти відмітки про перетин білоруського кордону, як раптом митник, до слова, той же самий, що тижнем раніше перевіряв нас на в'їзді до Білорусі, звернув увагу, що в нашій декларації немає штампу. Але ж цей папірець нам разом з іншими документами видали його ж колеги на литовсько-білоруському кордоні! Чому митники забули поставити в ній штамп? І звідки нам, звичайним туристам, знати, що там має бути? Нас перевірили, впустили, так що ж - перевіряти після митників документи? Забігаючи вперед, скажу: на акті про вилучення нашого автомобіля білоруси теж не поставили ні штампа, ні печатки. Далі папірець з підписами і сказали, що цього достатньо.

А білоруський митник був непохитний - немає штампа, значить, по суті, немає і декларації. А немає декларації, значить, ми порушили білоруські закони і по цим самим законам наш автомобіль підлягає затриманню.

Ми були в шоці! Адже всі інші документи у нас в повному порядку - в паспортах стоїть штамп про перетин кордону, є квитанція про сплачений транспортний збір за транзит саме цього транспортного засобу по території Білорусії, страховка на автомобіль ( "зелена карта»), та врешті-решт відеофіксація з білоруського прикордонного пункту пропуску! Попросили митника: зателефонуйте в Котловка, нехай перевірять по базі і підтвердять, що ми вчора в'їжджали в Білорусію. Ми ж не контрабандисти! Ми просто туристи, причому з братської сусідньої країни. Але митник заявив, що все не так просто і займатися нашою справою буде управління, яке знаходиться в Гомелі. А оскільки зараз свята, співробітники управління з'являться на роботі тільки через два дні.

Ми запідозрили, що у нас вимагають гроші, запропонували заплатити штраф. Митник відмовився - у них, схоже, з цим строго. Тоді ми вирішили: добре, будемо чекати в машині результатів розслідування. «Ні, - пояснили нам, - автомобіль залишиться на штрафмайданчику, а ви протягом трьох годин повинні покинути територію Білорусії».

Наразі митники склали акт про вилучення, оцінивши наш автомобіль в 12 тисяч доларів. "Чому так дешево? - здивувалися ми. - Машина адже коштує разу в два дорожче! »-« У Білорусії такі ціни », - була відповідь.

Потім у нас зажадали ключі і техпаспорт: мовляв, якщо не віддасте добровільно, викличемо патруль, який відбере їх силою. Це був якийсь кошмар! Ми намагалися додзвонитися до українського консульства, але жоден з трьох телефонів, які нам дали на митниці, не відповідав. Нічого не залишалося, як домовитися з водієм попутної машини, який і довіз нас до Києва.

Будинки нам все-таки вдалося зв'язатися з українським консульством в Білорусії. Там сказали, що можуть допомогти лише тим, що дадуть телефон адвоката-міжнародника - можливо, йому вдасться «відбити» машину. Послуги цього юриста виявилися досить недешеві, близько 100 доларів США на добу плюс всі додаткові витрати - транспорт, готель. Але що поробиш, машина-то дорожче, а допомоги від нашої держави, схоже, чекати не доводиться.

Чиновник з Центру допомоги громадянам України за кордоном відмовився дзвонити нашому консулу в Мінську

- На цьому тижні ми з адвокатом побували і на митниці в Новій Гуті, і в митному управлінні в Гомелі, - продовжує Іван. - Як з'ясувалося, таких випадків десятки! Причому білоруси частенько відбирають машини і у прибалтів. «Вчора у мене в аналогічній справі був консул Естонії», - сказав заступник начальника митниці. Коли я почув це, стало страшенно прикро: Естонія - маленька країна, але її консул не полінувався і приїхав, адже мова йде про його співвітчизників, що потрапили в біду. Будь-яка держава захищає своїх громадян, але тільки не Україна! Хоча при МЗС в Києві існує навіть Центр допомоги громадянам України за кордоном. Ми відправили туди факс з проханням надати допомогу у вирішенні нашої проблеми. Зв'язавшись з Центром по телефону, отримали відповідь: «Ми розглянемо вашу заяву і відповімо в протягом місяця, як передбачено законом». А на моє прохання зв'язатися з нашим консулом в Мінську один з чиновників відповів, що робити цього не буде, оскільки має ліміт на міжнародні переговори - ТРИ ХВИЛИНИ в день!

У Гомелі ж нам повідомили, що розслідування поки йде. Коли закінчиться, матеріали Мітингувальники повернуться на Майдан. Але, пояснив наш юрист (до речі, білорус), сподіватися особливо нема на що: в 95 відсотках випадків суд залишає державі затримані за порушення митних правил автомобілі. Потім адвокат розповів, що в бюджеті Білорусії закладена чимала стаття доходів від конфіскату. І державні органи всіма силами намагаються наповнити казну.

У тому, що це і справді так, ми переконалися досить швидко. Запит з управління в Гомелі, як встановив адвокат, з'їздивши на кордон з Литвою, чомусь відправили зовсім на інший контрольно-пропускний пункт, не в той, через який ми проїжджали. Що це - недбалість? Або комусь дуже сподобався наш автомобіль і тепер робиться все, щоб заплутати сліди, отримати потрібне рішення суду і віддати «Ніссан» новому господареві за безцінь? Якщо так, то, боюся, запис про перетин нами кордону на автомобілі можуть просто стерти з комп'ютера. І тоді все - ми злочинці!

Крім протоколу вилучення автомобіля, Іван Ошаров показав ще один цікавий документ, який в порядку «дружньої допомоги» вручили йому білоруські митники. У документі дані адреси місцевих юридичних консультацій і невелике пояснення для туристів. У ньому йдеться: «Інститут приватних адвокатів в Республіці Білорусь ліквідовано, тому захисники є тільки державні, але їх допомога, як правило, малоефективна і марна в кримінальних справах і спорах з державними органами». Що це? Тонкий натяк - мовляв, оскаржувати дії місцевих чиновників марно?

За коментарем «ФАКТИ» звернулися до генерального директора консалтингової компанії «Укрвнештерміналкомплекс» Олександру Лелета.

- Це повне беззаконня, - заявив Олександр Дмитрович. - У людей же є нехай непрямі, але докази ввезення транспортного засобу в Білорусію - штампи в паспортах, квитанція про сплату дорожнього збору. Припускаю, що автомобіль також повинні були внести і в електронну базу даних митниці, як це робиться в Україні. До слова, в нашій країні таку ситуацію важко уявити: кожний транспортний засіб, який в'їжджає на територію України, потрапляє в централізовану електронну базу даних.

Бувають випадки, коли людина в'їжджає в Україну на автомобілі, але потім повинен терміново повернутися за кордон, а тому залишає машину і відлітає на літаку. В аеропорту він здає імміграційну картку (ми рекомендуємо про всяк випадок зробити її копію), де стоїть позначка про ввезення автомобіля. Але це не означає, що ввезена машина тепер знаходиться в Україні нелегально. Так чи інакше, навіть без імміграційної картки автомобіль ніхто не буде конфісковувати. Інформація про нього є в базі, і митники можуть легко це перевірити.

Читайте нас в Telegram-каналі , Facebook і Twitter