Москва - Мінську: інтеграція або платите дорожче. Коментар Георгія Бовта

Глава Білорусі зустрінеться з Володимиром Путіним. Незадовго до цього Олександр Лукашенко відмовився називати Росію братньою державою

Георгій Бовт. Фото: Михайло Фомічов / ТАСС

Президент Росії Володимир Путін зустрінеться 25 грудня з главою Білорусі Олександром Лукашенко, який приїде в Москву з робочим візитом. Офіційні анонси майбутніх переговорів досить скупі: президенти обговорять ключові питання відносин і перспективи просування інтеграційних процесів на євразійському просторі.

У переддень зустрічі Лукашенко відмовився називати Росію братньою державою, так як відносини двох країн стали сприйматися по-іншому. За його словами, Росія є ключовим зовнішнім партнером для Білорусі. Про що ж піде розмова в Москві?

Нещодавно в російських політичних колах з'явилися чутки про те, що Москва домагається більш глибокої інтеграції з Білоруссю, аж до її приєднання до Росії і формування єдиної держави на чолі з Путіним і Лукашенком в ролі другої особи. Що, втім, вже встиг спростувати прес-секретар російського президента Дмитро Пєсков - побічно.

У будь-якому випадку це питання ще може цілком перебувати в ранзі фантастичного слуху як мінімум до 2021 року, до чергових виборів до російської Держдуми і таких же чергових виборів президента Білорусії. У Росії не прийнято так далеко загадувати і будувати такі складні плани. Головне питання для Москви - це конфігурація російської влади після 2024 року. Все інше - другорядне. До 2024 року ще дуже далеко і нічого не зрозуміло.

Тим часом вже сьогодні російсько-білоруські відносини псують поточні проблеми, і перш за все це ціна на російські енергоносії. Нещодавно на саміті Євразійського союзу два президента публічно посперечалися. Лукашенко підняв тезу про рівність умов для всіх господарських суб'єктів і поскаржився на те, що російський газ для Білорусії майже в два рази дорожче, ніж для сусідньої Смоленської області. Путін заперечив: мовляв, все ж 129 доларів за тисячу кубометрів - це не 250, як для Німеччини.

Можливо, торг за цінами на газ може продовжитися на рівні президентів. Однак навряд чи Мінськ стане шантажувати Москву тим, що буде купувати американський скраплений газ, як Польща.

Ще більш гостре питання - ціни на російську нафту. У Росії змінюється система оподаткування нафтової галузі, відбувається так званий податковий маневр. В результаті експортне мито на нафту до 2024 року обнулится, а акцент буде зроблений на податок на видобуток корисних копалин.

До недавніх пір, продаючи Білорусії нафту безмитно, Москва фактично субсидіювала білоруську економіку. Білорусія, в свою чергу, потім експортуючи отримані з дешевої російської нафти нафтопродукти, по суті, суму цієї експортного мита привласнювала.

За 2012-2017 роки Білорусія в формі прихованих нафтогазових субсидій виграла, за деякими підрахунками , Не менше 30 млрд доларів, що становить приблизно 8% білоруського ВВП за цей період. Оцінка такого трансферту в 2018 році - близько 4,3 млрд доларів, це приблизно така ж частка ВВП.

Якби, наприклад, Росія отримала в минулому році трансферт ззовні в розмірі 8% ВВП, то він перевищив би 120 млрд доларів. Це допомогло б вирішити відразу всі соціальні цілі, поставлені в «травневому» указі Путіна.

І ось Лукашенко вже підраховує свої збитки. За його словами, за минулі три роки через російського податкового маневру білоруська економіка втратила майже 4,5 млрд доларів, а до 2024 року недорахується ще 10,5 млрд.

У майбутньому році Мінськ оцінює втрати від податкового маневру в 383 млн доларів при ціні за барель в 70 доларів. Лукашенко хоче компенсацій.

Роль жорсткого переговірника з російської сторони на цей раз випала прем'єру Дмитру Медведєву. 13 грудня на засіданні в Бресті союзного Радміну він озвучив таку позицію Москви: мовляв, якщо Мінськ піде на «глибоку інтеграцію», тоді і зможе претендувати на преференції.

Теоретично варіантів компенсації для Білорусії може бути два: зниження вартості нафти для республіки або прямий міжбюджетний трансферт. Можна ще видавати кредити, а також розширити допуск білоруських товарів на російський ринок.

Переговори на рівні віце-прем'єрів, які повинні були підготувати грунт для переговорів на рівні президентів, були зірвані. Російський уряд поки відповіло жорсткою відмовою платити Мінську компенсації.

Тепер всі карти на руках у Путіна. Один з козирів - це як раз слух-страшилка про те, що Москва збирається пресингувати Мінськ на предмет «глибокої інтеграції», тобто втрати незалежності.

Як переговорний хід станом на кінець 2018 року, можливо, це виглядає і сильно. Однак тут важливо не переборщити, щоб Лукашенко не став нам, як Порошенко, і ми не втратили таку собі лояльність важливого союзника на західному напрямку.

Додати BFM.ru в ваші джерела новин?